Media
|| Booking - Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Борис Севастьянов, композитор, співак, їздить до зони військового конфлікту як волонтер та автор-виконавець, дав близько 300 концертів для військових та цивільних, бере участь у благодійних концертах і фестивалях

Без описания 3

Що для вас означає День Незалежності України?

Це свято яке я не сприймав в 10 чи 20 років. Мені зараз 36. І, напевно, я зрозумів що це за свято тільки в 31 рік. На тлі початку агресії з боку РФ.
Перечитав багато історичних матеріалів. І зрозумів, що, на жаль, сьогоднішня ситуація - це наша багаторічна, багатостолітня війна. Серед агресорів. Колись з Європою. А сьогодні з Росією.

Що для вас означає бути незалежним?

Я за ідеологією ліберал. Моя свобода закінчується там, де починається свобода іншої людини. Відома фраза, але її сенс мало хто розуміє. Незалежність - це умовність в міждержавних стосунках. Особливо для України. Наша країна знаходиться на межі інтересів умовного Західу і агресора, РФ. Я хочу бути незалежним від агресора.

Найважливіше - права людини. Якщо в людини є право робити щось - ніхто не має заважати. В тому числі лгбт - прайди. Це гостре питання. Але! Право на думку, яка не підпадає під статтю карного кодексу - це і є незалежність. Як хтось казав - я не згоден з вами, але готовий віддати життя за вашу думку
Що вдалося Україні за 28 років незалежності?

В цілому ми перейшли на рейки капіталізму. Коли людина може реалізуватись в своїй країні. Може купувати, приватизувати, відстоювати в судах права і т.д. З іншого боку в Україні ще багато проблем з правоохоронними органами і судами. Ми в перехідному періоді. І це важкий період. Він триває більш, ніж 30 років. Втім ми не стали умовною Північною Кореєю. У нас є політична конкуренція, вільний інтернет, немає масових розстрілів чи політичних переслідувань. Хоча.. Є. Але не масово. Це тема для окремої розмови. Загалом, порівняно з деякими з пострадянських країн ми непогано виглядаємо. Порівняно з більшістю країн соцтабору - ми програємо.

Які у вас почуття напередодні 28-ї річниці незалежності України?

В мене вже 5 років немає оптимізму. Нова президентська команда, новий президент має шанс, але, боюся, ми знову застрягнемо у внутрішньополітичному корупційному болоті. А ще в будь-який момент агресор може вдарити по нас.

Мої почуття - добре, що я українець. Але не час бути гордим. Боротьба і, на жаль, горе ще попереду. Якщо є можливість сьогодні жити добре - живіть. Але будьте готові в будь-який момент увімкнутися на захист України. На будь-якому місці, посаді, згідно знань і вмінь.

Що варто робити кожному громадянину задля збереження незалежності та успіхів нашої країни?

Якщо є можливість - не кидати країну на призволяще. Не розчаровуватись у ній. Можна працювати в Польщі, але в час Х стати на захист країни як військовий. Як це зробив свого часу Василь Сліпак (всесвітньо відомий український оперний співак, соліст Паризької національної опери, волонтер, учасник бойових дій на Сході України, загинув у бою від кулі снайпера – авт.). Я не настільки сміливий як він. Не пішов воювати, хоч багато разів був на війні.

Можна жити далеко, в, скажімо, Канаді, але допомагати волонтерам. Я рекомендував би більше довіряти волонтерам, хоча і їх треба перевіряти.
Молодим людям треба гарно вчитись, або як вийде - але всі свої здобутки і ідеї старатися реалізовувати в Україні. Звісно, Україна не особливо допоможе. Можна поїхати в Гарвард чи Кембрідж, якщо є хист і змога. І там зробити кар'єру. Навряд чи ви станете всесвітньо відомими вченими в наших вишах, на жаль. Україна все ще відхаркує совок. В РФ та сама історія, але там совок тільки посилюється. Там може дійти і до абсурду Північної Кореї.
Так от. Коли ви, молоді вчені, літератори, айтішники, музиканти, здобудете визнання на Заході - докладіть зусиль, аби і ваша Батьківщина, Україна, розвивалася разом з вами. А ми тут вас підтримуємо. Я точно.

https://kharkov.comments.ua/article/buti-vilnim-harkivski-vijskovi-ta-volonteri-rozpovili-scho-dlja-nih-oznachae-nezalezhnist-ukraini/

Борис Севастьянов презентував свою дебютну книгу «Монах», присвячену сьогоднішнім подіям на Сході України

«Монах» без пафосу розповість і про війну, і про мирне життя

Борис Севастьянов, починаючи з 2014 року, неодноразово відвідував зону АТО, де давав концерти на підтримку військових та цивільних. Це перша книга харківського музиканта, в якій той зобразив події, яким він був свідком, та особистостей, з якими він встиг познайомитися. При чому, мова йде як і про воєнні події та долі військових, так і про політичне життя цілком мирного Харкова. За словами Севастьянова, коли є такий досвід, то виникає необхідність про нього написати.

«Ця книжка, як на мене, дуже важлива, – розповів Борис Севастьянов, – тому що вона розповідає про ті події, які зараз відбуваються в Україні, які пов’язані і з війною, і з цивільним життям в Харкові. Я думаю, що ця книжка максимально правдива, максимально щира. Там немає пафосу. І, може, дещо в цій книзі не сподобається тим, хто буде її читати. Але така правда, як я її бачу. Тут просто треба читати і думати».

В повісті є свої персонажі. Деякі з них вигадані, деякі являють собою збиральні образи. Один з них – Льоша на позивний «Монах», чим іменем і була названа книга. Другий – «Мишонок» – його прототипом був військовий, який загинув від кулі снайпера. Прототипом «Шрека» був волонтер-піротехнік. За словами автора, під кожним персонажем та описаною в повісті подією є реальне підґрунтя.

«Я думаю, що пафос замилює очі, – зазначив Севастьянов, – звичайно, якійсь пафос повинен бути і в історії, і щодо якісь історичних подій та постатей. Але зараз ми живемо тут. Можливо, через 100 років будуть по-іншому дивитися на наші події, вони будуть обростати якимось міфами. Але зараз, я думаю, немає перед ким розповідати дуже пафосні речі, які я сам бачив на власні очі. І найголовніше зараз – це просто зафіксувати ту правду яка є. Звичайно, через призму людей, які це бачили, через особисті життя, через особисті погляди, через особистий досвід. Я думаю, що ця книга якраз про це: про правду війни і про праву життя в мирному Харкові під час війни.

Окрім зображення реальних подій, ця повість розповідає про людський біль, самотність, пошуки певних сенсів, а також про дружбу та втрати. В ній піднімаються питання вибору – політичного та морального, вибору того шляху, яким має рухатися Україна".

https://varta.kharkov.ua/news/donetsk/1143755

Група митців уже традиційно передсвяткові дні Великодня провела з концертною програмою на Сході України.
Волонтерська команда «Території А» та Фонду Сергія Жадана на Вербну неділю відвідала Схід України / ФОТО

8 та 9 квітня,  на Вербну неділю, волонтерська команда «Території А» та Фонду Сергія Жадана вирушила на Луганщину.

Радник Міністра культури, співачка та телеведуча Анжеліка Рудницька, письменник і перекладач Сергій Жадан, співак і композитор Борис Севастьянов, лідер харківського гурту «Папа Карло» Василь Рябко стали учасниками мистецької акції для мешканців селища Новоайдар, місто Кремінна, села Колядівки та військових частин.

Першою зупинкою волонтерів стала  школа-інтернат у прифронтовому Новоайдарі, де мешкають понад триста дітей. Це вже не перший візит митців до юних мешканців інтернату, і цього разу, після екскурсії школою та огляду господарського блоку, де встановлені холодильник та пральна машина, подаровані волонтерами під час попередніх поїздок, школярі влаштували концерт своїм гостям. А митці  були гостинно запрошені виступити  з концертом у районного Будинку культури, де зібралися всі місцеві мешканці,  вихованці інтернату та військові.

Волонтери відзначили дбайливе ставлення  місцевої влади до осередку культури  селища -  Будинок культури відремонтований та добре доглядається.

Артистів дуже привітно зустрічали, несподіванкою концерту стало тріо Анжеліки Рудницької із Борисом Севастьяновим на Василем Рябком, які разом виконали пісню «А вона його не любить». Багато відомих пісень  митці заспівали разом із усім залом. Сергій Жадан залишив автографи у місцевій бібліотеці, співачка Анжеліка Рудницька фотографувалася із давніми та новими прихильниками. Також митці передали у бібліотеку українські книжки.

«Я дуже вдячна усім, хто нас підтримує, хто допомагає нам добратися до зони АТО, хто приносить книжки, ділиться іграшками, речами, хто відгукується на наші прохання, - розповідає Анжеліка Рудницька. – Книжки та подарунки для дітей з інтернату та військових принесли мої друзі та прихильники, і порадували велику кількість людей».

«Особливо приємно, що зміни у містах прифронтової зони починаються із культури,- ділиться своїми вражаннями Сергій Жадан. – Такі будинки культури не часто зустрінеш у райцентрах по Україні. Радують і повні зали глядачів».    

На думку учасників мистецької поїздки, український Схід оговтується від кризи. Дитячі будинки та інтернати вражають свіженькими ремонтами, мешканці - активною громадянською позицією і бажанням налагоджувати життя.

Приємною була зустріч митців і в спортивному інтернаті м. Кремінна, де мешкає близько ста майбутніми українськими чемпіонами із легкої атлетики, гімнастики та силових видів спорту. Дуже теплий прийом влаштували українським артистам у селі Колядівка, де у сільському клубі зібралися і місцеві мешканці, і українські військові.

«За часи Незалежності України до нас у село вперше приїхали такі відомі люди, - розповів сільський голова у фіналі концерту. - Якби до нас на Схід приїжджали наші артисти, письменники, художники – в Україні не було б війни».

Ці слова прозвучали сумно, але тональність зустрічі змінилася, як тільки артисти запропонували усім разом заспівати найвідомішу українську пісню «Червона Рута», яка добре відома і дорослим, і малюкам.

Фінальною зустріччю поїздки в АТО став концерт для українських розвідників, після якого вони ще довго не відпускали гостей, фотографувалися і ділилися думками про війну та обов’язкову перемогу.

https://varta.kharkov.ua/news/donetsk/1133758

Борис Севастьянов, співак, автор патріотичних антипутінських пісень, дав близько 200 концертів в АТО

Вперше в АТО поїхав у серпні 2014-го. Ми їздили з харківською організацією Help Army, виступали в штабі АТО в Краматорську. Мені було стрьомно, я забув взяти паспорт, і тому всі пости проїжджав без паспорту. Я побачив Семенівку, розбомблений міст… Побачив наслідки війни. І це дуже вразило.  

     

Booking: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.